З брошури, виданої Державним управлінням екології
та природних ресурсів у Сумській області, - 2005

Яблуня-колонія

На перехресті двох торгових шляхів, що вели з Москви до Києва, переселенцями з Правобережної України у 1601 році було засновано місто Кролевець, назване в честь короля (круль – по-польськи король).

Величезне значення в житті цього старовинного міста мав Хресто-воздвиженський ярмарок, на який приїжджали купці з Росії. Польщі, Прусії, а самі кролевчани називали його «всесвітнім».

Але особливою гордістю є унікальний об'єкт природно-заповідного фонду України - ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення «Яблуня-колонія».

Зовні – це яблуневий кущ, вік якого понад 200 років.

В який тільки спосіб не пристосовуються живі організми до життя! І навіть серед давно знайомих видів рослин і тварин інколи можна побачити такі, що виділяються серед родичів своєю незвичністю.

Хто з нас не знає особливостей росту і розмноження звичайної яблуні? Проте, кролевецька яблуня відрізняється від інших своїм виглядом, віком, а головне – дивовижною здатністю до продовження життя.

У яблуні давно вже немає її первісного материнського стовбура. Сьогодні на одному з міських майданів, за металевою огорожею, на площі близько 1000 квадратних метрів лежать у різних напрямках 15 прирослих до землі стовбурів – її дітей чи онуків, а може й правнуків та прапра... Загубився початок цього життя десь у сивій давнині.

Неперевершеною, ніде більш незнаною особливістю яблуні є її здатність до самостійного укорінення гілками, а значить – до продовження життя. Коли один з прирослих до землі стовбурів має відмерти, його віти стрімко нахиляються до землі і теж приростають. Набравшись сил, вже не віти, а молоді деревця піднімаються знову до сонця, рясно вкриваючись цвітом навесні та червоно-білими, приємними на смак яблуками восени.

Завдяки таким своїм особливостям увійшла диво-яблуня до історії садівництва. В четвертому томі творів І.В.Мічуріна (І948 рік, стор. 599) читаємо листа про яблуню-сад, що викликає подив спеціалістів-садівників:

«Райземуправлению, райагроному.

Союз технических культур, старшемуагроному.

г, Кролевец, УССР.

По имеющимся у меня введенням, в Вашем районе имеется оригинальная яблоня, размножающаяся черенками, находящаяся вблизи станции Кролевец, близ села Андреевка в бывшей усадьбе Адрея Василенко, ныне переданной колхозу. На оснований постановлення Наркомзема СССР, для опытных работ прошу срочно вислать мне 5 черенков указанной яблони почтовой по-сьшкой, предварительно упаковав их во влажный мох...

Директор Гос. селек. генет. станции Мичурин.

12 ноября 1931 г.»

Через деякий час, вражений переказами про незвичайну яблуню та результатами своїх дослідів, Іван Володимирович ще раз просить відповідні служби Кролевця надіслати яблуневі живці...

Від тих далеких мічурінських часів над яблуневим віттям промайнуло більше семи десятиліть – вік вельми поважний для яблуні. За свідоцтвом, що залишив місцевий житель, спеціаліст райсільгоспуправління М.Дубинка, у 1970 році на землі лежало 9 стовбурів яблуні діаметром 30-40 см. Сьогодні їх кількість майже подвоїлась. Дивна яблуня за цей час омолодилась розрослася вшир. Підрахувавши кількість стовбурів у яблуневому кущі, приходиш до висновку, що це вже п'яте, а може й шосте... її покоління. Це говорить, що вік яблуні значно більший за 200 років.

Одна з поширених місцевих назв яблуні - «княжа». Напевно, полюбляв князь Мещерський посидіти в тіні гілок яблуні, скуштувати її смачне кисло-солодке яблуко... А ще люди називають її «крученою» через покрученість стовбурів або «лозівкою» - через здатність рости кущем.

Тривалий час яблунею опікувались школярі місцевої школи, а нині – юні натуралісти. І це не випадково. Адже крім наукового, естетичного та пізнавального, має яблуня і виховне значення. Саме завдяки поважному ставленню до неї та кропіткому догляду дітлахів розростається в Кролевці цей незвичайний яблуневий «гай».

За рішенням виконкому Сумської обласної ради від 20 червня 1972 року яблуня оголошена пам'яткою природи місцевого значення під назвою «Яблуня-колонія».

У грудні 1998 року Указом Президента України її статус підвищений до загально-державного значення. Таким чином, поряд з іншими природними об'єктами стала яблуня однією з перлин природно-заповідного фонду України. Приємною несподіванкою є те, що яблуню знають не тільки в країнах колишнього Радянського Союзу, а й у далекому зарубіжжі.

Територія, на якій росте яблуня, огороджена і позначена державними охоронними знаками. Але, поступово розростаючись, яблуневий кущ ладен вирватись за межі огорожі.

Відвідуючи яблуню, мимоволі замислюєшся: де ще ростуть яблуні з отих живців, про які запитував І.В.Мічурін? Чи не втратили вони своєї здатності до розмноження? До яких мічурінських сортів яблуня увійшла складовою? Де ще на Україні є подібні незвичайні яблуні? Чи інші дерева з чудернацькими пристосуваннями до умов життя...

| нагору |