Кролевецький районний краєзнавчий музей
Пошуковий загін
Одним із напрямків діяльності Кролевецького краєзнавчого музею є організація і проведення експедицій з метою пошуку непохованих останків загиблих воїнів, раніше невідомих військових поховань, урочисте перепоховання останків загиблих воїнів, встановлення імен загиблих і зниклих безвісти солдатів та офіцерів, а такох пошук їхніх родичів, вивчення місць боїв.
***
Фото про роботу кролевецького пошукового загону у 2006-2008 роках
(з коментарями)
***
Пропонуємо вашій увазі серію статей та фотографій про одну з акцій пошукового загону - дослідження місця бою поблизу станції Пиротчине, Кролевецького району, біля р.Есмань. За тим - перепоховання 20 загиблих солдатів Червоної Армії 22 червня 2006 року.
"Знайдено невідоме поховання 1941 року" - Анатолій Карась. "Кролевецький вісник", Кролевець. №49, 21 червня 2006 року |
"Не діждалась мати свого сина-солдата..." - Зінаїда Красюк-Сорока. "Кролевецький вісник", Кролевець. №51, 28 червня 2006 року |
"Останки 20 воїнів виявлені на місці бою під Кролевцем" - Володимир Петренко. "Ярмарок", Суми. №26, 29 червня 2006 року |
"Про що розказали солдатські медальйони" -
Федір Яковенко. "Ярмарок", Суми. 6 липня 2006 року |
***
"Кролевецький вісник". №49, 21 червня 2006 року
Знайдено невідоме поховання 1941 року
Святий обов’язок кожного громадянина будь-якої країни з почестями поховати своїх загиблих солдатів. Саме тому одним із напрямків
діяльності Кролевецького краєзнавчого музею є організація і проведення експедицій з метою пошуку непохованих останків загиблих
воїнів, раніше невідомих військових поховань, урочисте перепоховання останків загиблих воїнів, встановлення імен загиблих і
зниклих безвісти солдатів та офіцерів, а такох пошук їхніх родичів, вивчення місць боїв.
Протягом цих років, за свідченням очевидців, було встановлено, що за с.Обтове в лісі (урочище Обирки, по дорозі на с.Губарівщина,
зліва, за мостом р.Реть) у 1941 р. хоронили солдатів, полеглих під Райгородком. Могила не знайдена. Потрібне було спонсорське
фінансування кількаденної експедиції пошукового загону, тому що розшук завжди ведеться за власні кошти.
Після дворічних пошуків другого червня 2006 року пошуковим загоном Кролевецького краєзнавчого музею поблизу станції Пиротчине,
Кролевецького району, біля р.Есмань, на місці бою 1036 стрілецького полку 293 стрілецької дивізії, 40 армії було виявлено
тимчасове поховання солдатів Червоної армії, які обороняли підступи до м.Кролевець. У ході досліджень встановлено, що бій проходив
2 вересня 1941 року.
Першу знахідку підняв Сергій Смик – порожній снаряд до гармати. За ним – солдатську
каску, з’явились кістки. За кілька годин були підняті останки семи бійців з касками,
протигазовими сумками, надпоясними патронниками, навіть саперними лопатками та іншими
речами. Склалось враження, що окремі частини тіла в хаотичному порядку. Поряд з
черепом лежали чоботи іншого солдата. Поховали бійців внизу поблизу болота і річки...
Під час розкопок ніхто не помічав дощу, який омивав кістки солдатів. Сутінки змусили
припинити роботу. Було знайдено два закриті текстолитові та один відкритий деформований
дерев’яний солдатські медальйони.
У червоній Армії солдатський медальйон був уведений Наказом наркома оборони від
14.08.1925 р. як документ, що засвідчує особистітсь. Медальйон належав до табельних
речей і у випадку втрати замінявся новим. Медальйон являв собою коробочку з жерсті
роміром 50х33х4 мм із вушком для тасьми. Усередині містився вкладиш з паперу.
Наказом Народного комісара Оборони Союзу РСР від 15.03.1941 р. були введені нові
медальйони у вигляді текстолитового пеналу з вкладишем з паперу. По штату вкладиш
складався з двох однакових бланків – один екземпляр повинен був вилучатися похоронною
командою, а інший – залишатися з останками. Як правило, ця процедура не витримувалася.
Також зустрічалися медальйони з дерева чи металу. Іноді вкладиші вкладалися бійцями
в гільзи з гвинтівок.
Накозом НКО СРСР від 7.10.1941 р. була введена Червоноармійська книжка – як документ,
що засвідчує особистість. У листопаді 1942 року Наказом НКО №376 медальйони були
зняті з почтачання Червоної Армії.
Спочатку Сергій Мороз, технічний геній загону, зі спецобладнанням відкрив два солдатських медальйони. Всі затаїли подих – чи будуть в них вкладиші? Паперові вкладиші були, але виявилися незаповненими. Збірний загін поїхав доводити святу справу кожної людини – підняття останків своїх солдатів. Півдня лив дощ, але як тільки почалися розкопки, з’явилося сонечко, яке наче благословляло на святе діло.
У кінці дня по кількості черепів попередньо встановили, що захоронено орієнтовно 13 загиблих. Знайдені медальйони, як завжди, доручили відкривати Сергію Морозу у Глухові. Глухої ночі, близько четвертої ранку, прийшло SMS-повідомлення про першого встановленого воїна. Пошуківець навіть не лягав спати.
З 12-ти текстолитових медальйонів вдалося прочитати тільки два, інші були або порожні, або з незаповненими паперами. Це такі: «Паранин Семен Тимофеев, 1920 г. рождения, Удм.АССР, Бемыжский р-н, Р. Куюкский с-сов, дер. Куюк. Кому сообщить: Параниной Екатерине Григорьевне»; «Тр... Михаил Федорович, мл. командир, 1919 года рождения, УАССР, г.Воткинск, ул.Освобождения, д.32».
Десятого числа Глухівський пошуковий загін продовжив роботу. В одинарному окопі виявили вбитого солдата. При ньому – дзеркальце, на якому накрябано: «Р.К.К.А., Д.В.К. Шивченко Павил Исакович. 22/1 40 г. Полтава».
Чотирнадцятого червня із студентами Глухівсього педуніверситету Павлом Борсуком та Олександром Симонцем почали перебирати знайдені солдатські кістки. Виявилося, що вони належали двадцятьом воїнам. Дослідження продовжуються. Вони допоможуть прочитати ще одну сторінку героїчної і трагічної історії війни.
Анатолій Карась,
директор Кролевецького краєзнавчого музею.